Разработано устройство для фиксации костных обломков при диафизарных переломах длинных костей. Конструкция его предусматривает возможность индивидуального формирования в соответствии с особенностями перелома, содержит пластину, полукольца, прилегающие непосредственно к кости, и фиксирующие винты. Стабилизация осуществляется благодаря прошиванию кости винтами в разных плоскостях. Устройство обеспечивает надежный биологический (т.е. наименее инвазивный и максимально щадящий) остеосинтез, который с успехом применен у 5 больных с оскольчатыми и косыми переломами бедренной кости, а также у больного с псевдоартрозом плечевой кости, развившимся на фоне остеопороза.

Представлен анализ оперативного лечения 45 больных с переломами верхней трети бедренной кости и вертельной области. Возраст потерпевших составлял от 40 до 85 лет. Всем им накладывалось скелетное вытяжение за бугристость большеберцовой кости. При поперечных переломах верхней трети бедренной кости (4 больных) на 4 - 6 день проведена открытая репозиция фрагментов, интрамедуллярный остеосинтез стержнем Кюнчера. При подвертельных переломах с косой линией излома (3 больных) проведен остеосинтез пластиной с моделированием ее по большому вертелу. 33 потерпевших оперированы на столе Хоуни. Остеосинтез осуществлялся согнутыми под углом 95 °, 130 - 145 ° пластинами. Отверстие для вбивания клинка фиксатора расширялось книзу сбиванием кортикальной пластины. Для остеосинтеза оскольчатых переломов верхней трети бедренной кости и вертельной области предложен фиксатор с регулируемым соотношением накладной пластинки и внутрикостного стержня. Наличие полуколец в фиксаторе позволяет провести кортикальные винты в различных плоскостях, создавая стабильную конструкцию. Устройство с положительным результатом использовано при лечении 7 больных.

Розглянуто принципи та організаційні засади надання хірургічної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час. Наведено дані щодо особливостей діагностики та прийомів хірургічного лікування травматичного шоку, сучасної ранової хвороби, кровотечі та крововтрати, синдрому тривалого розчавлювання, термічної травми, пошкоджень черепа, хребта і спинного мозку, органів грудної клітки, живота і таза, травматичних і комбінованих уражень кінцівок, а також інфекційних ускладнень бойових травм. Розроблено завдання тестового контролю теоретичного матеріалу.

Рассмотрены принципы и организационные основы оказания хирургической помощи пострадавшим от чрезвычайных ситуаций в мирное и военное время. Приведены сведения о особенностях диагностики и прийомах хирургического лечения травматического шока, современной рановой болезни, кровотечения и кровопотери, синдрома длительного раздавливания, термической травмы, повреждений черепа, позвоночника и спинного мозга, органов грудной клетки, живота и таза, травмированных и комбинированных повреждений конечностей, а также инфекционных осложнений боевых травм. Разработаны задания тестового контроля теоретического материала.

В эксперименте на 54-х кролях выполняли остеотомию бедренной кости и фиксацию осколков металлическими погружными конструкциями: малоконтактными фиксаторами Билинского интрамедуллярными блокированными стержнями и полноконтактной накостной пластиной. Внешнюю иммобилизацию не применяли. В результате гистологического и ангиоморфологического исследования костей установлено, что применение "устройства для фиксации костных осколков" Билинского снижает частоту вторичных осложнений (вторичные переломы осколков, разъединение с фиксатором), обеспечивает более быстрое замещение костномозговых инфарктов и формирование более крупных костных регенератов, в особенности в проксимальных осколках, в периоды 10 - 21 и 24 - 36 суток после травмы и остеосинтеза.

Для оперативного лечения псевдоартрозов костей предложены устройства и фиксаторы, которые устраняют давление пластины на кость, обеспечивают проведение винтов в разных плоскостях. Это позволяет создать стабильную конструкцию устройство-кость, которая оказывает содействие восстановлению биологических процессов в кости. После операции гипсовая иммобилизация исключается. Разработанные устройства и фиксаторы с положительным результатом использованы у 13-ти больных с псевдоартрозами костей.

Разработаны оригинальные устройства, которые стабилизируют фрагменты не прижиманием пластины к кости, а созданием стабильной конструкции "устройство - кость". При небольшом контакте с костью фиксаторы обеспечивают взаимодействие "пластина - винты" проведением их в разных плоскостях, микроподвижность фрагментов, ее регуляцию. Фиксаторы разрешают выбрать наиболее оптимальную конструкцию для конкретного перелома, провести стабильный остеосинтез максимально короткими имплантатами. Проведенные биомеханические исследования на специальном стенде подтвердили большие фиксирующие возможности разработанных устройств при сохранении микроподвижности фрагментов. Фиксаторы использованы с положительным результатом у 26-ти больных с переломами и псевдоартрозами длинных костей.

Описана расчетная модель и приведены результаты теоретических исследований модели сломанной кости с установленным на ней фиксатором. Проведен анализ микроподвижности фрагментов кости в месте перелома. Исследовано напряженное состояние пластины под действием физиологической нагрузки. Изучены фиксирующие возможности малоконтактного и полноконтактного фиксаторов при поперечном и косом переломах. Использован метод конечных элементов. Доказано, что многоплоскостная фиксация имеет ряд преимуществ перед традиционной одноплоскостной. Сформулированы рекомендации по усовершенствованию конструкции фиксатора. Метод конечных элементов позволяет провести анализ вариантов фиксации и избрать наиболее оптимальную конструкцию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148.83-588

Рубрики:

Переломи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі системного підходу, концептуального обгрунтування, експериментальних, біомеханічних і морфологічних досліджень, методів математичного і ком'ютерного моделювання розроблено новий напрямок багатоплощинного малоконтактного остеосинтезу переломів і псевдоартрозів довгих кісток і засоби для його реалізації. Проаналізовано базові біомеханічні параметри свіжого препарату стегнової кістки та відповідність їх фізичній автомоделі. Вивчено фіксуючі можливості розроблених засобів для малоконтактного остеосинтезу шляхом визначення носійної здатності системи фіксатор - кістка та відновлення деформативності препарату стегнової кістки. Одержано теоретичні та експериментальні дані про лінійні кутові величини мікрорухомості відламків і напруження пластин залежно від характеру площини зламу та конструктивних особливостей фіксатора, доведено доцільність передопераційного планування його конструкції. В експерименті на 54-х кролях виявлено залежність перебігу репаративної регенерації від способу фіксації відламків. Встановлено, що післятравматичні інфаркти кісткового мозку та кісткової тканини більш тривалі у дистальних фрагментах, а процес їх заміщення відбувається швидше у разі застосування фіксаторів для малоконтактного остеосинтезу у порівнянні з використанням повноконтактних пластин або інтрамедулярного стрижня. Розроблено методики лікування переломів і псевдоартрозів довгих кісток засобами для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу. Прооперовано та проаналізовано результати лікування 90-та пацієнтів з різними видами переломів і псевдоартрозами довгих кісток.

Висвітлено тенденції розвитку лікування переломів довгих кісток традиційним остеосинтезом, сучасні тенденції розвитку фрактурології та особливості застосування новітніх технологій у травматології. Проаналізовано результати та можливі помилки, надано клінічну ілюстрацію цих помилок і незадовільних результатів. Науково обгрунтовано концепцію малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу (МБО), детально описано методики його застосування. Показано особливості проведення МБО у разі переломів ключиці, верхньої чи нижньої кінцівок. Описано конструкції засобів для МБО, які застосовуються на різних ділянках стегнової кістки, наведено техніку їх застосування. Доведено, що запропоновані засоби для МБО значно покращують якість життя хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.55-588

Рубрики:

Пошкодження гомілки

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано жорсткості з'єднання фрагментів препарату стегнової кістки повноконтактною накістковою пластиною та засобами для малоконтактного остеосинтезу. Мікрорухливість уламків вимірювалась за допомогою індикаторів годинникового типу, закріплених за спеціальною схемою, а напруження в пластині вимірювались за допомогою методу електротензометрії. Показано, що метод малоконтактної фіксації з точки зору мікрорухливості не поступається жорсткості повноконтактної накісткової пластини, а в разі косих переломів має значну перевагу. Засоби для малоконтактного остеосинтезу дозволяють регулювати мікрорухливість уламків, протидіють їх макропереміщенню в ході використання незначної кількості фіксаційних гвинтів. Репозиційний гвинт значно знижує мікрорухливість, стабілізує кінетику контакту між поверхнями уламків.

Представлено теоретичне обгрунтування малоконтактного остеосинтезу. Показано особливості фіксації контактними пластинами. Виявлено основні недоліки одноплощинної фіксації, стабілізації фрагментів з використанням тиску фіксатора на кістку. Побудовано концептуальну модель малоконтактного остеосинтезу. Розкрито стимулювальний вплив мікрорухливості фрагментів на репаративну регенерацію. Показано перевагу багатоплощинної фіксації над одноплощинною.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.141.3-5,3

Рубрики:

Вогнепальні рани і поранення

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведений аналіз 37 випадків незадовільного застосування традиційних фіксаторів при переломах шийки стегнової кістки (ПШСК). Вивчались фактори, які впливають на результат лікування цих пошкоджень. На основі системного підходу розроблений пристрій для остеосинтезу переломів проксимального відділу стегна (ПОППВС, пат. України № 22283). Він забезпечує самокомпресуючий і деротаційний ефекти, не завдає фрагментам додаткової травми. Запропоновані методики застосування ПОППВС при псевдоартрозах і ПШСК. Із позитивним результатом проліковані 154 пацієнти.

Наведено аналіз 33 випадків ускладнень і незадовільних результатів застосування LCP-пластин. Вони створені на основі сучасної технології, досить складні в застосуванні, вимагають дотримання багатьох деталей, наявності допоміжних засобів. З позиції системного підходу проаналізований вплив на процес зрощення об'єктивних і суб'єктивних факторів, обумовлених у просторовому й часовому вимірі. На основі цього вироблені профілактичні заходи для запобігання можливим ускладненням. Нова технологія АО вимагає суворих показань до остеосинтезу, наявності в лікаря певного досвіду, належного матеріального забезпечення. В іншому випадку шкода від її використання може бути значно більша від користі, що може принести ця багатообіцяюча сучасна технологія.

Проаналізовано сучасний стан оперативного методу лікування діафізарних переломів і визначені фактори впливу на репаративну регенерацію. Виділено доопераційні, операційні і післяопераційні фактори впливу на репаративну регенерацію та проведено концептуальний аналіз її розладів.

На основі системного підходу, концептуального обгрунтування, теоретичних методів математичного та комп'ютерного моделювання розроблено нову методику малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки та засіб для її реалізації. Проведено порівняльне дослідження фіксуючих можливостей розробленого фіксатора та повноконтактної пластини за допомогою методу скінченних елементів. Досліджено напружено-деформаційний стан системи фіксатор - кістка різних способів фіксації переломів кісток гомілки. Одержано теоретичні дані про величину мікрорухомості відламків, залежно від характеру лінії перелому, величини прикладеної сили, конструктивних особливостей фіксатора. Вивчено стан напруження пластин, його залежність від конструкції фіксатора, особливостей перелому, величини навантаження. Досліджено значення репозиційної стабілізації фрагментів гвинтами косих і скалкових переломів кісток гомілки на жорсткість фіксації, мікрорухомість відламків, напруження елементів конструкції фіксаторів, кісткових фрагментів. Побудовано концепцію малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки, опрацьовано методику її реалізації . На основі цієї концепції, даних теоретичного дослідження величини мікрорухомості відламків, напруження елементів конструкції фіксаторів, кісткових фрагментів залежно від характеру лінії перелому розроблено нові методики хірургічного лікування переломів кісток гомілки оригінальним фіксатором. Прооперовано та проведено аналіз результатів лікування 90-та пацієнтів із різноманітними діафізарними переломами кісток гомілки.

На основе системного подхода, концептуального обоснования, теоретических методов математического и компьютерного моделирования разработана новая методика малоконтактного многоплоскостного остеосинтеза диафизарных переломов костей голени и средство для ее реализации. Проведено сравнительное исследование фиксирующих возможностей разработанного фиксатора и полноконтактной пластины с помощью метода конечных элементов. Исследовано напряженно-деформационное состояние системы фиксатор - кость различных способов фиксации переломов костей голени. Получены теоретические данные о величине микроподвижности обломков в зависимости от характера линии перелома, величины приложенной силы, конструктивных особенностей фиксатора. Изучено состояние напряжения пластин, его зависимость от конструкции фиксатора, особенностей перелома, величины нагрузки. Исследовано значение репозиционной стабилизации фрагментов винтами косых и оскольчатых переломов костей голени на жесткость фиксации, микропожвижность обломков, напряжение элементов конструкции фиксаторов, костных фрагментов. Построена концепция малоконтактного многоплоскостного остеосинтеза диафизарных переломов костей голени, обработана методика ее реализации. На основе этой концепции, данных теоретического исследования величины микроподвижности обломков, напряжения элементов конструкции фиксаторов, костных фрагментов в зависимости от характера линии перелома разработаны новые методики хирургического лечения переломов костей голени оригинальным фиксатором. Прооперирован и проведен анализ результатов лечения 90-та пациентов с различными диафизарными переломами костей голени.

Переломи дистального відділу стегнової кістки (СК) складні у лікуванні, особливо в літніх людей. Сучасні високотехнологічні фіксатори, зокрема LCP-пластини, за цих переломів забезпечують добрий результат у разі суворого дотримання методики застосування. Наведено аналіз 22-х випадків ускладнень і незадовільних результатів застосування LCP-пластин у випадку зазначених переломів. Виявлено, що результат лікування переломів LCP-пластиною залежить від якості попередньо проведеної репозиції відламків. У разі поганого контакту уламків, їх блокування, відсутності мікрорухливості уламків консолідація неможлива. Особливо важливою є анатомічна репозиція за поперечних, косих внутрішньосуглобових переломів. Її відсутність у разі останніх, як правило, закінчується розвитком деформуючого артрозу. Помилки лікаря у виборі фіксатора і його установці можуть бути причинами невдач у післяопераційному періоді. Засоби для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу прості в користуванні. У 34-х випадках за переломів нижньої третини СК остеосинтез проводився за допомогою пристрою для фіксації кісткових відламків (патент України № 17502). Після репозиції фрагменти фіксуються 2 - 3-ма кортикальними гвинтами. Пристрій забезпечує стабільний остеосинтез косих переломів нижньої третини стегнової кістки у разі застосування пластини на 8 - 10 отворів. Дрібні уламки підводяться до материнського ложа. Репозиційний остеосинтез завдає мінімальну травму уламків, створює умови для їх первинного зрощення. У разі осколкових переломів дистального відділу СК, надчерезвиросткових переломів остеосинтез у 58-ми пацієнтів проводився пристроєм для остеосинтезу СК (патент України № 92097). Пристрій певною мірою подібний до DHS-фіксатора, проте його конструкція значно простіша, напрямна набагато коротша, компресійний стрижень має на робочому кінці свердло і мітчик, що полегшує процес накладання пристрою, не завдає фрагментам додаткової травми.

Проаналізовано сучасний стан застосування консервативного й оперативного методів лікування діафізарних переломів. Розглянуто роль репозиції, оперативних і консервативних методів лікування діафізарних переломів, виділено фактори впливу на зрощення кісткових фрагментів.